Спеціальні системи документування

План

1. Договір. Види трудових договорів.
2. Оформлення трудового договору.
3. Практика сумісництва та суміщення.

 

Своєрідним «вітанням» та «прощанням» у ділових відносинах керівника та підлеглого є приймання на роботу та звільнення працівника. Приймання громадян на роботу здійснюється шля­хом укладання трудового договору або трудової угоди.

 

Договір. Види трудових договорів

Трудовий договір, відповідно до статті 21 КЗпП України, є уго­дою між працівником та власником підприємства, установи, ор­ганізації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов’язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, підпорядко­вуючись внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підпри­ємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зо­бов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забез­печувати необхідні для виконання роботи умови праці, передба­чені законодавством про працю, колективним договором і уго­дою сторін.

Трудові договори укладаються:

♦  на невизначений строк;

♦  на визначений строк, що встановлюється за угодою сторін;

♦  на час виконання певної роботи.

Строковий договір на визначений строк відрізняється від до­говору, укладеного на невизначений строк тим, що:

♦  по-перше, адміністрація може припинити трудові відносини з працівником після закінчення строку договору без зазна­чення причин;

♦  по-друге, працівник може відмовитися від права звільнення за власним бажанням протягом усього строку договору.

 

Оформлення трудового договору

Влаштовуючись на роботу, людина мусить надавати паспорт та трудову книжку. Якщо робота повинна виконуватися особами зі спеціальною освітою, то в цьому разі керівник підприємства по­винен вимагати від кандидата на роботу надання диплома про наявність вищої чи середньої спеціальної освіти або іншого доку­мента, що дає право на виконання відповідної роботи.

Характеристику, довідку про стан здоров’я, декларацію про до­ходи тощо подають тоді, коли це передбачено законодавством, ста­тутом або положенням про підприємство, установу чи організацію.

Особи, які вперше влаштовуються на роботу і не мають трудо­вої книжки, повинні надати паспорт, диплом або інший доку­мент про освіту чи професійну підготовку.

Військовослужбовці, звільнені зі Збройних Сил України та ін­ших військових формувань, подають військовий квиток. Звільне­ні з місць відбування кримінального покарання зобов’язані пода­ти довідку про звільнення.

Дотримання письмової форми трудового договору, згідно зі статтею 24 КЗпП, є обов’язковим:

·       під час організованого набору працівників;

·       під час укладення трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

·       під час укладення контракту (він є особливою формою трудового договору і сфера його укладення обмежена законами України –  ст.21 КЗпП);

·       у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;

·       під час укладення трудового договору з неповнолітнім (ст.187 КЗпП);

·       під час укладення трудового договору з фізичною особою (власником);

·       в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник вважається прийнятим, якщо на нього оформлений наказ, який оголошується йому пiд розписку.

В наказі чи розпорядженнi повинно бути вказано, на яку роботу приймається особа. На пiдставi наказу чи розпорядження вноситься відповідний запис до трудової книжки працівника.

Крiм перелічених вище дій, відповідно до статті 29 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган до початку роботи за укладеним трудовим договором зобов’язаний:

·       роз’яснити працівникові його права й обов’язки;

·       проінформувати працівника під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та

·       можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору;

·       визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

·       ознайомити працівника з дорученою роботою, правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

·       проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони, інші правила охорони праці та безпеки життєдіяльності;

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

У проекті Трудового кодексу України передбачене укладення письмових трудових договорів у будь-якому випадку.

 

Форма трудового договору між фізичною особою і працівником та процедура його реєстрації затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою»

 

Практика сумісництва та суміщення

Сумісництво – це виконання, крім основної роботи, у вільний від неї час й іншої роботи на умовах трудового договору в того са­мого чи іншого працедавця.

Питання роботи за сумісництвом працівників державних під­приємств регулюються постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови ро­боти за сумісництвом працівників державних підприємств, уста­нов і організацій.

Прийняття на роботу за сумісництвом як на державних, так і недержавних підприємствах здійснюється на умовах трудового договору, тобто на кожному підприємстві повинен укладатись окремий, самостійний трудовий договір.

Укладання трудового договору, відповідно до частини тре­тьої ст.24 КЗпП, необхідно оформляти наказом чи розпоряджен­ням власника або уповноваженого ним органу.

 

Суміщення професій (посад) –  це виконання працівником на тому самому підприємстві не тільки своєї основної роботи, виз­наченої трудовим договором, а й додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язків тимчасово відсутнього пра­цівника (частина перша статті 105 КЗпП). У питаннях суміщення керуються законодавством України та постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови сумі­щення професій (посад)» та Інструкцією Держкомпраці СРСР, Мінфіну СРСР і ВЦРПС № 53-ВЛ «Про порядок і умови суміщення професій»

Питання до самоконтролю:

1.     Що таке трудовий договір?

2.     Які існують види трудового договору?

3.     Яким чином складаються трудові договори?

4.     Що таке сумісництво? Що таке суміщення?

 

Література: Палеха Ю.І. Управлінське документування. Організація кадрового діловодства. – К.: Європейський університет, 2003.